трудовий

-а́, -е́.

1) Стос. до труда (у 1 знач.), пов'язаний з трудом, із працею. || Який виявляється в праці. || Сповнений праці. || Який супроводжує працю, викликаний працею. || Добутий, зароблений працею, одержаний за працю. || Який ґрунтується на праці, на застосуванні праці. || Славний своїми традиціями в труді. || Працьовитий (про руки).

••

Трудова́ кни́жка — документ установленого зразка, в якому записано відомості про стаж роботи, про нагороди за працю, заохочення й т. ін. кожного робітника, службовця.

Трудова́ уго́да — договір між підприємством і нештатним працівником про виконання якої-небудь роботи.

Трудови́й арбітра́ж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення за суттю трудового спору (конфлікту).

Трудові́ ресу́рси — частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності.

2) Який живе зі своєї праці.